Блоги → Перегляд
Мітки БібліяЄврействоЄвреїєвреїІудеяІзраїльЄрусалимєврействоХристиянствоРимська імперіяРимюдеїЮдеїСтародавня ГреціяГреціяАфіниКонстантинопольмонотеїзмМонотеїзмрелігіяЯзичництвоязичництвоІсус ХристосХристосТорасуспільствоєврейський народплебеїплебейДемократіяНацизмРасизмФашизмдемократіянацизмрасизмфашизмРелігійний нацизмрелігійний нацизмЄвропаЗахідний світСвященне ПисанняСтарий ЗаповітНовий ЗаповітТанахЮдаїзмюдаїзмНевіїмКтувімБог ЯгвеЯгвеЯхвеМесіяЄвангеліяАпокаліпсисІоанн БогословСергій БулгаковБулгаковТаблиця народівАдам та ЄваАдамЄваСимЯфетХамАраратТигрЄвфратМежиріччяЗакон МойсеяП'ятикнижжя МойсеєвеП'ятикнижжяМойсейДокументарна гіпотезадокументарна гіпотезаБожественне одкровенняІсус НавинТеологіятеологіяСтародавній ЄгипетЄгипетТомас ГоббсБенедикт СпінозаІмхотепДжосерМойшаХанаанКнига мертвихХамурапіполітичний монотеїзмАменхотепглобалізаціяГлобалізаціяТретій РейхРейхЛютеранствоВатиканКатолицизмПравослав'яПротестантизмТворецьБогФілософіяСШАВелика БританіяБританіяНімеччинаБожий народцеркваісторіяСередньовіччяАнтичністьДжордано БруноМусульманствоХрестові походиєвропейське суспільство

«Біблія – оплот єврейського нацизму та расизму»

Субота, 23:53, 11.09.21

Рейтинг
17 0
Переглядів
763

0
0

 

«Біблія – оплот єврейського нацизму та расизму»

Багато хто з нас знає, що Біблія є священним письмом для всього християнського світу. І багато хто з нас знає, що Біблія та Християнство зародилися серед єврейського народу. Первинно ця віра була суто єврейською, але в часи Римської імперії, коли римляни підкорили землі юдеїв, дана віра почала поширюватися серед всього населення імперії. Першими хто від євреїв прийняв цю віру у себе, були греки. Далі дана віра поширювалася серед римлян та інших народів підкорених Римом. Головною причиною стрімкого поширення єврейської віри серед жителів Римської імперії був - монотеїзм їхньої релігії, або як кажуть «єдинобожжя». Християнство на відмінну від народної релігії греків та римлян передбачало віру в одного бога, який нібито був «справедливим», «чесним», та якому не потрібно було приносити людські жертви. Натомість віра греків та римлян передбачала цілий пантеон богів, яким потрібно було поклонятися та приносити жертви. З позиції гуманності та економіки, віра в одного бога для простого населення була вигідною. Тому єврейська віра доволі швидко підкорила безліч народів та племен Риму, і в першу чергу плебеїв – бідного та звичайного населення, яке складало більшість імперії. Хоча є певна історична версія, яку я також дотримуюся, що саме вірою євреї намагалися зайняти провідне місце в римському суспільстві. І звичайно щоб звільнитися від рабства та утисків «вічного міста». І що якби не підкорення юдеїв Римом, можливо б віра в Христа залишилася всередині єврейського народу. Але поширюючи свою релігію, євреї явно переписали своє священне письмо, тобто Біблію, щоби в очах нових вірян (інших народів) забезпечити собі привілейований, панівний та «божественний» статус. Саме так Біблія стала головним ідеологічним ядром становлення єврейської нації, як «вищої» від колишніх язичницьких народів. Нині в демократичному світі – це зветься нацизмом і расизмом, коли певний народ будь-яким способом ставить себе – вищим від усіх. І саме цікаве, що зазвичай відчайдушними борцями з расизмом і нацизмом є християни, які читають, вчать та цитують своє священне писання, яке ставить лише одну єдину націю у «божественний» стан. І ніхто на цей релігійний нацизм та расизм не звертає уваги.

Для того, щоб зрозуміти суть єврейського нацизму та расизму, потрібно звернутися до самих первинних і головних витоків їхньої ідеології, а саме – Біблії. Як зазначає українська версія Вікіпедії, «Біблія – це сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання». Біблія складається зі Старого Заповіту та Нового Заповіту. В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית‎ — угода, договір, союз) лежить ідея угоди Бога з усім людством. У Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля, який став «божественним». У Новому Заповіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом шляхом своєї смерті та новий союз з Богом. Також Новий Заповіт (писання койне, загальногрецькою мовою елліністичного періоду) — це 27 книг, написаних апостолами про життя й вчення Ісуса Христа та поширенням раннього християнства впродовж другої половини I ст.н.е. У юдаїзмі лише Старий Заповіт (Танах) розглядається як священна книга (де євреї «божественний народ»). Для християн священними є обидві частини Біблії. Так як для євреїв, прихильників юдаїзму — священною є лише перша частина, тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт», замінивши його назвою - Танах. Натомість виділяють три частини Святого Письма: Тора (івр. תורה‎) — «Вчення» або «П'ятикнижжя Мойсеєве»; Невіїм (івр. נביאים‎) — «Пророки»; Ктувім (івр. כתובים‎) — «Писання». Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (івр. תנ"ך‎), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (юдейського) Священного Тексту.

Якщо поглянути на структуру Біблії, то Старий Заповіт або Старий Завіт — це перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве (Яхве) з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень: «Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»; «Не рідніться з іншими (язичницькими) народами». Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті), та воскрес для виправдання людей, що прийняли Його дар прощення, та для оновлення їхнього життя через Святого Духа і навчання від живого Слова, воскреслого Спасителя. Будучи на землі і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі (ця позиція була написана після «біблейських часів», і коли євреї були окуповані Римом).

Окрім самого Євангелія в Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших громад християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають тому, що саме необхідно для спасіння, а також надають Божі настанови і керівництва для повсякденного Богопізнання. Остання книга Нового Заповіту — Об'явлення — символічною мовою розповідає: про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто, збудоване Богом; про знищення розпусниці, названої «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — Дияволом. А про передбачений «Апокаліпсис» були написані такі слова - «Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського.». (Мат. 24:27).

Об'я́влення, або Одкрове́ння, Іва́на Богосло́ва — остання книга Нового Завіту та один з найдавніших творів християнської літератури. Також відома як Апока́ліпсис (з грец. αποκαλυψις — «відкриття», «одкровення»). Апокаліпсис написано Іоанном Богословом на острові Патмос (Греція) після видіння на засланні в 90 рр. I ст. (ряд учених відносять книгу до 69 рр.). Провіщаючи кінець світу, друге пришестя Христа та тисячолітнє Царство Боже після Страшного Суду, Апокаліпсис містить у собі таємниче зображення майбутньої долі Церкви Христової та всього світу і це єдина книга зі всього Нового Заповіту — яку разом з пророчими книгами Старого Заповіту — можна за жанром повністю віднести до так званої «пророчої літератури». Печеру Апокаліпсису та Монастир Іоанна Богослова, що на острові Патмос, нині внесено ЮНЕСКО до переліку об'єктів світової спадщини.

Апокаліпсис — пророча книга, яка, як і старозавітні пророцтва, залишилися незрозумілими, доки не справдилися. Є різні теологічні школи інтерпретації пророцтв Об'явлення: «претеристи» вважають, що св. Іван пророкував про долю ворожої йому Римської імперії і використовував при цьому алегоричну мову для приховування змісту своїх писань; «футуристи» бачать в Об'явленні пророцтва про долю всього людства, усієї людської історії; «символісти» вбачають у пророцтвах Об'явлення символічну картину конфлікту між Добром і Злом. Сергій Булгаков стверджував, що тема Євангелія та Апокаліпсису долає всі конфесії та національності, оскільки ці книги створені за часів доконфесіональності, коли не було ще «поділу церков». Проте в книгах передбачається розподіл, який все-таки подолається «з'єднанням церков», яке повинно відбутися раніше кінця світу.

Важливою складовою оповіді Біблії є розповідь про родовід народів, яка називалася «Таблиця народів». Згідно з Книгою Буття та «Таблицею народів» пращуром всіх людей були Адам та Єва. Після розселення їх нащадків стався Всесвітній потоп в результаті якого залишились в живих Ной та його сини. Від старшого сина Сима походять семітські народи, від Яфета — європейські і від молодшого Хама — африканські. В подальшому розповідається як утворились народи арамеїв, євреїв. арабів, ідумеїв та інші. Проте в цій «Таблиці народів» не були передбачені монголи, індіанці (Північна та Південна Америка), племена та народи Океанії, південної Африки, пд-сх Азії, крайньої півночі Європи. Дана «Таблиця» розповідала про походження народів Близького Сходу, Північно-східної Африки, Середньої Азії, Малої Азії та Європи. Інші континенти та землі (наприклад Північна та Південна Америка, Австралія) не були передбачені, так як наша планета на той час (Античність), ще повністю не була досліджена. Згідно з найбільш поширеною версією, Ной зі своїми дітьми після потопу висадився на схилах гори Арарат. Звідти він і його нащадки розселилися вздовж річок Тигр і Євфрат, заповнивши стародавнє Межиріччя. При цьому Симу і Хаму дісталися вотчини в південному Вавилоні, а родом Яфета в північній його частині. Так на середньовічній карті світу — Orbis terrae, Ісидора з Севільї початку 7 століття, надрукованої у 1472 році, видно імена трьох синів Ноя континентальної Азії (Сим), Європи (Яфет) та Африки (Хам).

Єврейська Тора та її критика

То́ра (дав-євр. תורה‎ — «Вчення», «Закон»), Закон Мойсея, П'ятикнижжя Мойсеєве  — перша частина Танаху, або, як його називають християни, Старого Заповіту Біблії. За єврейською традицією вважається, що Тора була записана Мойсеєм безпосередньо з «вуст» Бога. Тільки останні рядки про смерть самого пророка написала інша особа. Прихильники документарної гіпотези вважають, що Тора була створена об'єднанням декількох незалежних джерел (документів), які були написані різними авторами протягом VIII—III ст. до н. е. Документа́рна гіпо́теза (англ. Documentary Hypothesis) або Теорія чотирьох джерел — це гіпотеза походження розбіжностей, суперечностей, повторень у тексті П'ятикнижжя Біблії.

Відповідно до традиційних поглядів, П'ятикнижжя, тобто власне Тора у вузькому сенсі, являє собою єдиний документ «Божественного одкровення», від початку до кінця записаного самим Мойсеєм. Винятком є останні вісім віршів Второзаконня (де розповідається про смерть Мойсея), щодо яких існують дві думки: перша — і ці вірші також були продиктовані Богом та записані Мойсеєм, друга — вони були дописані Ісусом Навином (Иехошуа бін Нуном). Традиційний юдаїзм відкидає історико-критичний погляд на П'ятикнижжя та науково-філологічний аналіз тексту. Вчені-біблеїсти розглядають П'ятикнижжя як результат кількох редакцій з використанням різних літературних джерел.

Інші ознаки композитної структури П'ятикнижжя з погляду біблійної критики є такими: Повтори. В оповіданнях П'ятикнижжя є близько 25 випадків, коли одна історія розповідається в двох і більше версіях, наприклад, 1 М. 12:10 — 20, 20:1-18, також 26:6-11. Часто різні версії розповіді суперечать одна одній у дрібницях. Приблизно в 50 випадках закон дається в двох (і більше версіях), причому одна з версій розширює або переглядає іншу, наприклад, Лев 11:1 — 47 та Втор 14:3 — 20. Термінологія. У різних частинах П'ятикнижжя послідовно вживаються різні терміни для деяких назв, імен і загальних понять, причому якщо історія повторюється двічі, то в першому варіанті вживається набір одних термінів, а в другому варіанті — набір інших. Зв'язність оповідання. Частини тексту, виділені за повторами та термінологією часто являють собою більш чітку розповідь, ніж у вихідному тексті П'ятикнижжя. Теологічна концепція. Частини П'ятикнижжя, виділені за допомогою повторів та різної термінології, мають відмінні теологічні концепції. Ці відмінності стосуються концепції бога, стосунків між богом та людьми, а також свободи волі й етичних ідеалів.

Найвідомішою теорією походження П'ятикнижжя є Документарна гіпотеза, висунута німецькими вченими в XIX столітті. Документарна гіпотеза припускає 4 джерела-документи (Євангеліє Матвія, Марка, Луки, Івана), об'єднані внаслідок трьох редакцій. Стародавні епічні джерела Йахвіст та Елогіст, записані в період Царств були об'єднані після падіння Північного Царства. Згодом до отриманого документу було додано третій документ — книгу Второзаконня. Останнім було додано Жрецький Кодекс. Внаслідок цього додавання текст П'ятикнижжя набув сучасної форми. Останню редакцію відносять до періоду після вавилонського полону. Існують і радикальніші гіпотези проходження П'ятикнижжя. Наприклад, так звані мінімалісти, стверджують, що тексти Біблії написано в елліністичний період. Одним з аргументів їх є той факт, що археологічні розкопки не підтверджують фактів, викладених у книгах Ездри та Неємії, на яких ґрунтується багато висновків Документарної теорії. Наприклад, згідно з Біблією, Неємія відновив Єрусалим та відбудував міську стіну, що сталося приблизно в 5 ст до н. е.. Однак, відповідно до розкопок, Єрусалим у перський період являв собою невелике село розміром 150 на 250 метрів з населенням не більше 400 осіб, без яких-небудь укріплень, а міська стіна, приписувана Неємії, побудована лише у 2 ст до н.е. Крім того, немає ніяких позабіблійних згадок про Ездру та Неємію. На цій підставі мінімалісти роблять висновок, що Ездра та Неємія є вигаданими персонажами, а книги, названі їх іменами, написано набагато пізніше.

Критика Біблії

П'ятикнижжя написане не Мойсеєм було справжнім фальсифікатом, який був виданий для авторитетності текстів іншими особами, буцімто «написаних Мойсеєм» (Томас Гоббс, Бенедикт Спіноза). Також часто критикують тему «обрізання» у євреїв. Так для гігієни у відповідних кліматичних умовах Стародавнього Єгипту (при дефіциті води) обрізання було записане пізніше юдеями-євреями в Біблії немов як «завіт з Богом», що зображено було єгиптянами у 2350—2000 років до н. е., коли євреїв та юдаїзму взагалі не існувало й не було писемного івриту. Не гребували євреї-юдеї плагіатом і коли історію долі Імхотепа радника фараона Джосера (2697—2673 рр. до н. е.) приписали в текстах Біблії стародавньому казковому юдею-єврею Йосипові. Багато епізодів історії Стародавнього Єгипту було приписано ізраїльському народу, коли ізраїльського народу та юдейської релігії навіть не існувало в описуваних реальних подіях.

Біблія має дуже багато протиріч у своїх текстах, помилки перекладу, міфологізацію, вигадки переписувачів текстів Біблії. На даний час наукове співтовариство не визнає Біблію історично точним документом, як і достовірним кодексом моральної поведінки. А деякі тексти з психопатологічними та сексопатологічними явищами ставить під сумнів так звану «святість» текстів Біблії, немов «Божественне одкровення» (ґвалтування доньок Лота Бут.19:1-8; інцест Бут.19:33-35; людські жертвоприношення Суд.11:30-39; викрадення жінок у сексуальне рабство в ім'я Господа Бога Чис.31:35; знущання над слугами Вих.21:20-21; інструкція Бога Святого як пограбувати міста та красти дітей з жінками Второзак.20:10-14; вбивство дітей в ім'я Бога Єдиного Ісуса Нав.6:20-26 та 1 кн. Царств 15:3 з Второзак.2:33-34, Числа 31:17 й ін.); навіть перекладачі-переписувачі пізніше багато місць первинних текстів Біблії навмисно спотворювали через присутні збочення (наприклад, в Бут.24:2 Авраам вимагав від слуги принести Богові присягу поклавши руку на його геніталії, пеніс — пізніше записане як «ятра», «чресла», «стегно»; теж саме збочення у біблійного Йосипа — Бут.47:29 і т. д.).

Часто особисті думки юдейських переписувачів Біблії про національно-релігійну виключність й зверхність євреїв-юдеїв видаються немов «думки й слова Бога», проголошується агресивний експансіонізм і антигуманізм з використанням релігії, а компіляція джерел в Біблії з фактами знищування джерел інформації попередніх розвинених цивілізацій (Спалення так званих язичницьких книг) свідчить про амбіційні претензії одного дикого народу (примітивного племені скотарів) посісти чільне місце в світі за рахунок інших народів, навмисне спотворення  правдивості світової історії всього людства на Землі.

Критика тексту Біблії надала підстави стверджувати, що Біблія давніми юдеями була написана як плагіат — використання стародавніх релігійних джерел, таких як шумерські тексти (наприклад запозичення епосу про Гільгамеша з приписуванням його історії до долі Мойши-Мойсея-Муси). Навіть 10 заповідей є плагіатом 125 глави «Єгипетської Книги мертвих» (цивільно-кримінальний кодекс). Вчені не визнають історичність таких подій, як вихід з Єгипту, мандрування євреїв у пустелі або епоха Суддів. Не існує також археологічних доказів виходу з Єгипту народу Ізраїля в Ханаан, але є свідчення про виокремлення серед ханаанян окремої групи бідняків в Ханаані в кількості 3000 осіб в 25 малих поселеннях через соціально-економічні зміни всередині Ханаану (тобто — не вплив ззовні). Також є археологічні свідчення про міграцію з Єгипту через терени народу за назвою «шас» (котрий мешкав на території під назвою культу Ягве і відоме пізніше як Мідіан арабського племені мідіанітянів) групи носіїв релігійного культу Єгипту вплинувших на Ханаан не одразу — лише після руйнування Першого храму було прищеплення монотеїзму, бо поруч існувало поняття «Елогім» (у множині — боги) згідно з Біблією. Пізніше воно було замінене на «Адонай» (у множині — «пани мої») із пізнішими заборонами взагалі вимовляти ім'я бога. Саме та група носіїв єгипетської релігії (не Моїсей) могла прищепити 10 заповідей, як плагіат із 125 глави «Єгипетської Книги мертвих». Аналогічно Закони Хаммурапі задовго до опису «передачі Мойсею 10 заповідей на горі Синай» свідчать про передачу тотожних законів Богом для царя Хамурапі.

З початком вивчення біблійних текстів на науковій основі, приблизно до середини XIX століття виникла така самостійна наука, як «критична біблістика», в якій оформився напрям досліджень — політичний монотеїзм. Неупереджений аналіз текстів Біблії розкрив протиприродність і навіть штучність самої ідеї «єдиного бога», що виникла стараннями єгипетських жерців в XIV столітті до нашої ери при дворі фараона Аменхотепа IV. Що сприймається деякими сучасниками також і як бізнес-проект для глобалізації, і немає нічого спільного з релігією як такою. Запозиченнями з найстародавніших релігій займалися не лише юдеї, але й християни: і новозавітні автори текстів, котрі відверто використали попередню філософсько-теологічну термінологію язичництва та містичні події приписали засновникам християнства, що слід вважати штучною релігійною реформою з використанням ідентичних стародавніх знань (наприклад запозичення образу Аїда – давньогрецького бога підземного світу, як образу диявола в Християнстві).

Теологи винайшли «виправдання», що Біблія є «історією спасіння»: фіксація етапів формування розуміння поняття «Бог» окремо узятим народом, котрий старався акумулювати релігійний досвід інших народів. Але досліджуючи Біблію можна прийти до висновку, що, наприклад, «біблійний Бог» є повним відображенням психотипу диких єврейських кочівників: ідеал безкарного грабунку хитрістю (Бут. 27, Второзакон. 23:19-20), грабунок як дар Бога та паразитування (напр. Второзакон. 6:10, 7:1, 11:29), винищення культур інших народів (хто не сповідує світоглядову доктрину єврейських кочівників), геноцид народів для розширення життєвого простору самообраним (це справжній єврейський нацизм!).

Утрудненим, у зв'язку із давністю подій та розбіжностями перекладів є доказ історичності деяких відомостей, наданих в Біблії. Деякі біблеїсти розглядають Біблію, як продукт виключно післяполонного - післяримського періоду (V ст. до н. е., та пізніше). Загалом деякі науковці визнають Біблію джерелом історичних відомостей, зокрема, історичність вавилонського полону не піддається сумніву. Історія Стародавнього Ізраїлю та Юдеї X—VII ст. до н. е., залишається предметом палких суперечок в наукових колах. Деякі вчені визнають історичними біблійні події лише періоду VIII—VII ст. до н. е.

P.S.

В наш час серед багатьох християн мало хто задумується над суттю Біблії, і по суті не замічає, чи не хоче замічати так званий «релігійний нацизм». І мало хто зі свідомих християн задумується над тим, чому саме єврейський народ є «Богом обраний»? І чому єврейський народ – «Божий народ»? Бо насправді ж з позиції теології, всіх людей на планеті створив один і той же Творець. І всі нації та раси ним же створені. То чому ж і за які заслуги єврейський народ перед Творцем став таким привілейованим серед всіх народів? А відповідь проста – який народ писав Біблію, той себе і проголосив «божественним». Проте якби нині якийсь народ створив релігію із єдиним та «справедливим» богом і проголосив себе його «намісником» на землі серед всіх інших націй, то євреї б першими кричали на всі сторони, що це – расизм, фашизм та нацизм. І я не брешу! Як аргумент для своїх слів, я згадаю про релігію Третього Рейху, де на основі Лютеранства, яке проповідує ідею, що між людиною і Творцем нема ніяких посередників в обличчі церкви, папської держави (Ватикан) та патріархів, з’явилася німецька релігія, де німці, як арійці проголошувалися особливою та вищою расою над всіма іншими. Так от євреї в США і Британії першими ж висміювали та піддавали сумніву цю німецьку релігійну гіпотезу. Забувши про те, як колись в часи Античності їхні предки самі ж себе проголосили «Божим народом». І чомусь нині євреї не охоче про це згадують, не говорячи про якесь пояснення свого «релігійного нацизму».

Проте я ще раз згадаю, як євреї стали «божественним народом». А саме після захоплення Іудеї римськими легіонами, постала нова віра під назвою «Християнство», яка пропагувала одного єдиного та справедливого бога, якому не потрібно було приносити жертви. Саме таку віру євреї хотіли протиставити греко-римському пантеону богів, де навпаки потрібно було приносити жертви, та ще й не одному богу. І саме з допомогою цієї віри єврейський народ хотів завоювати гідне місце в розвиненому та прогресивному римському суспільстві (на відмінну від них - євреїв). Плебеї імперії, які складали більшість населення увірували в цю єврейську віру та у єдиного Бога і його сина Христа, який своїми твердженнями закликав до справедливості, чесності, віри та любові до ближнього. І якому не потрібно було робити жертвоприношення. Стратегія подання ідеологічної основи Християнства блискавично спрацювала, підкоривши тисячі нових послідовників серед народів і племен Риму, які весь час римському, або своєму пантеону богів мали приносити жертви та дари, щоб задовольнити їх. А Християнство запропонувало лише дотримуватися так звані «божі заповіді» та християнської моралі. Тактичний ідейний хід євреїв приніс їм результат. Їхня віра заполонила всю імперію, яка згодом стала християнською (4 ст.н.е.). А євреї пропагуючи свою віру почали еміграцію в багаті міста імперії, де з допомогою своєї релігійної адміністрації, тобто – церкви, вони займали прибуткові та гідні місця в римському суспільстві, що згодом перетворилося у «паразитування».

Але для того, аби завоювати римське суспільство, євреям потрібно було гарно написати свою казку під назвою «Біблія». Уже давно не секрет, що Старий Заповіт був написаний не Мойсеєм, а його наступниками, які не писали нічого з «вуст Бога», а писали зі своєї багатої на фантазію голови. Саме так єврейські автори Біблії, зробили єврейський народ на сторінках своєї книги – «божественним народом». І взагалі при написанні легенд та історій Старого Заповіту (у євреїв «Тори»), євреї багато чого скопіювали з історії Стародавнього Єгипту. Тому багато біблійних подій сталися тоді, коли євреї, ще не сформувалися, як окремий народ. Новий Заповіт також був написаний, аж через довгі десятиліття, після так званих подій повязаних з Христом. Багато є розбіжностей в тексті чотирьох Євангелій, що свідчить про доволі субєктивну позицію написання священного письма авторами-євреями. Тому в Біблії нема нічого «божественного», крім бурної фантазії представників єврейської народної творчості. Християнство використовувалося євреями в корисливих цілях, а саме захопленням провідних позицій у римському, а згодом в європейському суспільстві, і в управлінні ним.

Навіть після падіння ненависної для єврейського народу Римської імперії, євреї не повернулися додому, вони навпаки залишилися паразитувати у багатій та розвиненій Європі. З допомогою віри вони намагалися переписати історію, знищуючи так звані «язичницькі і чаклунські документи та книги» народів Європи. Коли німці в 30-х роках минулого століття публічно спалювали книги єврейських авторів, то євреї кричали, що це дикунство! А от про своє дикунське знищення християнською церквою наукових бібліотек в Римі, Афінах, Константинополі, Александрії та в інших містах, вони мовчали. Бо в тих бібліотеках знаходилися наукові тексти, які суперечили єврейсько-християнським приписам (наприклад вчення грецьких науковців про Землю, що вона кругла і вона є частиною Сонячної системи, де крім неї, ще безліч планет та зірок). І тут я також не брешу! Як аргумент для своїх слів, я скажу, що у Середньовіччі в Європі, яке прозвали «Темними віками», спалювали або в іншій формі страчували всіх науковців (як наприклад шляхом публічного спалення Джордано Бруно), чиї тексти суперечили християнським приписам. Саме так євреї-дикуни через церкву намагалися керувати європейським суспільством у якому ж паразитували, перетворюючи його у відстале.

Так Біблія стала оплотом для єврейського нацизму, расизму, імперіалізму та привілейованості євреїв в розвиненому європейському Західному світі. Без якого нині єврейська держава Ізраїль не може існувати, та не могла б існувати єврейська столиця Єрусалим, у честь якої було організовано Хрестові походи з числа європейських держав для захисту єврейського населення «святої землі» від мусульманських завойовників. Завдячуючи Християнству та його поширенню серед європейських Білих народів – єврейський народ в Ізраїлі оточений зі всіх боків мусульманами, досі існує. Проте свідомі європейці мають зрозуміти, що Християнство – це творча діяльність єврейського народу, який себе в священному писанні ставить вище за інші народи та робить привілейованим. І що це справжній єврейський «релігійний нацизм та расизм», завдяки якому євреї хочуть втримувати свою владу у прогресивному та панівному на планеті Західному світі. Але більшість тих же європейців, через дідів та батьків, які вірили в християнського бога, своїм прикладом змушують вірити в нього своїх нащадків, що з часом просто стало традицією. Тому для більшості християн притаманна агресивна словесна та ідейна поведінка, яка відкидає все антихристиянське. І яка не хоче вірити у християнську історико-хронологічну невідповідність, у розбіжності в Біблії та в єврейський релігійний нацизм, расизм та шовінізм. Натомість європейські і в загальному Білі християни, залишаються головними борцями з європейським Білим расизмом та нацизмом. Саме це потрібне євреям, бо поки Християнство живе у головах європейців, доти живе влада та народ євреїв.

Коментарі

mart mart 10:26
+1
дуже сильна стаття.

я в різний час бачив ці аргументи.

я стрічав жидів і вони тепер не натискали на негативні сторони, описані тут, тим більше при мені.
рабин казав що він не згоден що вони мали нищити ті народи що населяли їх майбутнє місце.

щодо християн то я оцінюю їх дії а не що вони проповідують.

оцінка така: християни за всю історію вбили найбільше людей, якщо порахувати у всіх війнах.

так, там були християни що носили цю назву а самі не дотримувались своєї віри але як їх тоді назвати? до церкви ходили, хрест на собі носили, їх як дітей їх родичі били до християнської науки, така буда тоді школа.
mart mart   11:06
+1

наші націоналісти теж вбили якусь кількість ворогів ,серед яких були і християни, наприклад поляки. і поляки теж те саме.

як на мене то треба було бути свідками Єгови і таки не вбивати.

чи якось інакше.
mart mart   11:20
+1

на другому місці по вбивствах ідуть напевно мусульмани.

наприклад, знані нам турки вбивали багато і теж чемпіон Тімурленг.

про нього є цікаві дані.я виберу що мені потрібно тут.

Тимур был мусульманином и поклонником суфийских орденов. Первым духовным наставником Тимура был наставник его отца — суфийский шейх Шамс ад-дин Кулял, а также известен Зайнуд-дин Абу Бакр Тайбади, крупный хоросанский шейх.

Главным же духовным наставником Тимура был потомок пророка Мухаммеда, шейх Мир Саид Барака. Именно он вручил Тимуру символы власти: барабан и знамя, когда он пришёл к власти в 1370 году. Мир Сайид Барака предсказал эмиру великое будущее. Он сопровождал Тимура в его больших походах. В 1391 году он благословил его перед битвой с Тохтамышем

... Вскоре после ухода основных войск Тимура в Исфахане произошло народное восстание под предводительством кузнеца Али Кучека. Весь гарнизон Тимура был перебит. Об ответных действиях Тимура против исфаханцев повествует в своих путевых записках Иоганн Шильтбергер:
«Последний тотчас же возвратился, однако в течение 15 дней не мог овладеть городом. Поэтому он предложил жителям перемирие на условии, что они передадут в его подчинение 12 тысяч стрелков для какого-то похода. Когда эти воины были отправлены к нему, он приказал отрезать у каждого из них большой палец на руке, после чего отправил их назад в город, который вскоре был взят им приступом. Собрав жителей, он приказал умертвить всех, кто был старше 14 лет, пощадив тех, кому было меньше лет. Головы убитых были сложены в виде башни в центре города. Затем он приказал вывести женщин и детей в поле за городом, где отделил детей моложе семи лет. После этого он приказал своим воинам наехать на них своими лошадьми. Собственные советники Тамерлана и матери этих детей пали перед ним на колени и умоляли его пощадить детей. Но он не внял их мольбам, повторил своё приказание, которое, однако, ни один воин выполнить не решался. Разгневавшись на них, Тамерлан сам наехал на детей и сказал, что хотел бы знать, кто осмелится не последовать за ним. Тогда воины были вынуждены последовать его примеру и растоптать детей копытами своих лошадей. Всего растоптанных насчитали около семи тысяч. После этого он приказал поджечь город, а женщин и детей увёл в свою столицу Самарканд, в котором он не был 12 лет»[47].
Следует заметить, что Шильтбергер сам не был очевидцем этих событий, а узнал о них от третьих лиц, находясь на Ближнем Востоке в период с 1396 по 1427 годы.
mart mart   11:26
+1

то все були мусульмани.

Пятилетний поход и разгром Золотой Орды

В 1388 году Тимур прогнал золотоордынцев и в ответ на вероломство хорезмийцев взял столицу Хорезма г. Ургенч. По приказу Тимура оказавшие сопротивление хорезмийцы были частично истреблены, а большей частью выселены в Самарканд, Бухару и Шахрисабз. Ургенч разрушен[48][49], а на его месте был посеян ячмень[50]. На самом деле Ургенч не был разрушен до основания, так как до наших дней сохранились шедевры архитектуры Ургенча, построенные до Тимура, к примеру, мавзолей Иль-Арслана (XII век), мавзолей хорезмшаха Текеша (1200 год) и др.[51].

...Преследуя бегущие войска Тохтамыша, Тимур вторгся в Рязанские земли, разорил Елец, составив угрозу Москве. Начав наступление на Москву, он неожиданно 26 августа 1395 года повернул назад (возможно, по причине восстаний ранее покорённых народов) и вышел из пределов Московских земель в тот самый день, когда москвичи встречали образ Владимирской иконы Пресвятой Богородицы, принесённый из Владимира (с этого дня икона почитается как покровительница Москвы), на помощь Москве также шло войско Витовта.

...Согласно «Зафар-наме» Шараф ад-Дина Йазди, Тимур находился на Дону после его победы над Тохтамышем на реке Терек и до разгрома городов Золотой Орды в том же 1395 году. Тимур лично преследовал отступавших после поражения полководцев Тохтамыша до их полного разгрома на Днепре. Вероятнее всего, согласно данному источнику, Тимур не ставил целью поход именно на русские земли. К границам Руси подошли некоторые его отряды, а не он сам.

...В 1398 Тимур предпринял поход на Индию, по дороге были побеждены горцы Кафиристана. В декабре Тимур под стенами Дели разбил войско Делийского султана и без сопротивления занял город, который через несколько дней был разграблен его войском и сожжён. По приказу Тимура 100 тысяч пленных индийских воинов были казнены из опасения мятежа с их стороны[54]. В 1399 году Тимур дошёл до берегов Ганга, на обратном пути взял ещё несколько городов и крепостей и вернулся в Самарканд с огромной добычей.
mart mart   11:28
+1

Вернувшись из Индии в 1399 году, Тимур сразу же начал «семилетний» поход на Османскую империю. Этот поход первоначально был вызван беспорядками в области, управляемой Миран-шахом. Тимур низложил своего сына и разбил вторгшихся в его владения врагов. Одной из причин семилетнего похода был конфликт Тимура с Кара-Юсуфом из династии Кара-Коюнлу. Победа войск Тимура вынудила предводителя туркмен Кара Юсуфа бежать на запад к османскому султану Баязиду Молниеносному. После чего Кара Юсуф и Баязид договорились о совместном действии против Тимура. На требование Тимура выдать ему Кара Юсуфа султан Баязид ответил язвительным отказом.

В 1400 году Тимур начал военные действия против Баязида, захватившего Эрзинджан, где правил вассал Тимура, и против египетского султана Фараджа ан-Насира, предшественник которого, Баркук, ещё в 1393 году велел убить посла Тимура. В 1400 году Тимур взял крепости Кемах и Сивас в Малой Азии и Халеб в Сирии, принадлежавшей египетскому султану, а в 1401 году занял Дамаск.

20 июля 1402 года Тимур одержал важнейшую победу над Османским султаном Баязидом I, нанеся ему поражение в битве при Анкаре. Сам султан был взят в плен. В результате сражения Тимуром была захвачена вся Малая Азия, а поражение Баязида привело к крестьянской войне в Османском государстве и междоусобицам сыновей Баязида. В письме Альберто Кампензе к Его Святейшеству Папе Клименту VII о делах Московии рассказываются некоторые подробности о Тамерлане[55]:

«/Тамерлан/ Государь сей орды, называвшийся Темир-Кутлу и известный в Истории под именем Тамерлана, ещё на нашей памяти, подобно молнии (с 1,200,000 воинов, как повествуют историки наши), опустошая и разоряя все встречавшееся ему на пути, проник через Азию в Египет и победил Турецкого Султана Баязета, который сам в то время, захватив Македонию, Фессалию, Фокиду, Беотию и Аттику, и ослабив частыми набегами Иллирию и Булгарию, с жестокостью, в продолжении долгого времени держал в осаде Константинополь, главу Христианской Империи. Император Константинопольский принужден был, оставив столицу свою, бежать во Францию и в Италию, дабы просить помощи противу Баязета. Между тем Тамерлан принудил сего последнего снять осаду Константинополя и, выступив противу него с огромную ратью, разбил его, победил, взял в плен живого, заковал в золотые цепи и долгое время всюду возил за собою».

ну число те перебільшення.
mart mart   11:39
+1

жиди таких масових вбивств не робили бо не мали держави.

їх християни тримали в гетто, чи то вони самі там сиділи.

Ри́мское ге́тто — некогда район Рима, где обязаны были проживать римские евреи. В античности этот район назывался Фламиниевым цирком[1]. Евреи здесь начали селиться ещё до распространения христианства.

Еврейский город занимал территорию между Капитолием, островом Тиберина и Ларго Арджентина, его окружали высокие стены с тремя воротами. Легальный статус гетто было оформлен в 1555 году, когда папа Павел IV издал буллу Cum nimis absurdum. Во время подъёма воды в Тибре квартал сильно страдал от наводнений[1], а его перенаселённость приводила к страшным потерям от эпидемий (так, во время чумового поветрия 1656 года из 4000 жителей гетто умер каждый пятый[источник не указан 285 дней]).

В начале XIX века римское гетто населяло около 10 тысяч жителей. После взятия Рима итальянскими войсками папский закон, обязывавший евреев селиться в пределах гетто, утратил силу. Стены гетто были снесены в 1888 году, вслед за тем была перестроена и вся его территория. Среди новой застройки этого района выделяется Большая синагога.

https://rome-with-love.ru/evrejskoe-getto-v-rime-chto-posmotret-gde-poprobov

Римское гетто считается самым древним в западном мире. Папа римский Павел IV, известный своим жестоким нравом, поручил учредить специальное гетто в 1555 году. Римские евреи были лишены всех своих прав и заключены в квадрат маленькой территории с двумя входами-выходами. Ворота открывались утром и закрывались на закате.

Жизнь евреев была очень трудна и сопровождалась жесткими правилами: жить на территории отведенного гетто, запретом заниматься любым видом коммерции, кроме продажи тряпья и старой одежды, запретом на владение имуществом и обязанностью всегда носить на своей одежде отличительный знак еврея.

Самые предприимчивые евреи, используя этот запрет, промышляли торговлей одежды и предоставлением кредитов и ссуд римлянам.
mart mart   11:47
+1

Шли годы и гетто разрасталось в своих масштабах, вплоть до 1849 года евреи вынуждены были жить на маленькой территории и постоянно пристраивать этажи и новые постройки к уже существующим домам – расширять территорию гетто было строго запрещено. В среднем в гетто на территории 3 гектара жили 3000 евреев.

В 1849 году, после объявления Италии республикой, ворота гетто снесли, а в 1870 году евреев наконец-то приравняли к итальянским гражданам.

Территорию квартала начали расширять и застраивать. Но самому страшному событию в еврейском гетто еще предстояло случиться.

На рассвете 16 октября 1943 года нацисты окружили квартал и забрали в заложники 1000 евреев. Два дня спустя, их погрузили в поезда и увезли в лагерь в Аушвиц. Из тысячи человек в лагере выжили всего лишь шестнадцать.


---------------
в цім місці мені довелось розплакатися бо я уявив як жили в Італії жиди.
Біблія - це збірка оповідань з єврейського фольклору.
Більшість часу від своєї появи зазнавала суттєвих редагувань.
Чому хорошому з неї можна навчитися - невідомо.
Книжка вчить вбивати та ненавидити тих хто не розділяє твою віру в якусь триєдину істоту, яка народилася від "непорочного" зачаття у якоїсь жидівки-повії, а жиди потім ту істоту вбили.
mart mart   12:30
+1

неправда. є заповіді що якраз вбивати християнам не можна.
і жидівка була не повія а жінка Йосифа.
mart mart   12:35
+1

Десять заповідей

Де́сять за́повідей, також Декало́г або Зако́н Бо́жий (євр.: עֲשֶׂרֶת הַדִּבְּרוֹת «асе́рет га-діброт» або עֲשֶׂרֶת הַדְּבָרִים «асе́рет га-дварим»[1], грец. δέκα λόγοι; дослівно: десятислів'я) — десять основних релігійних законів, котрі, за текстом П'ятикнижжя, або Тори, були дані самим Богом Мойсею на горі Синай[2] приблизно через п'ятдесят днів після того, як євреї залишили Єгипет[3]. Заповіді, як оповідається, були зафіксовані на кам'яних скрижалях. Декалог існує в двох версіях, які походять від різних усних передань[4][5][6].

І Бог промовляв всі слова оці, кажучи: Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.
Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.
Пам'ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.
Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!
Не вбивай!
Не чини перелюбу!
Не кради!
Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!
Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого![7].
У католицькій церкві Декалог часто подають у стислому вигляді та в дещо інакшій послідовності (самі заповіді ті ж самі, окрім другої яку прибрали). Наприклад у катехизмі вони описані так:
Я — Господь, Бог твій.

Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
Не взивай намарно імені Господа, Бога твого.
Пам'ятай день святий святкувати.
Шануй батька твого і матір твою.
Не вбивай.
Не чужолож.
Не кради.
Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
Не пожадай жінки ближнього твого.
Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.
mart mart   12:53
+1

Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, =

= вистачить ввійти в церкву і побачити що там є.
+2

Я тобі можу навести такі цитати з Біблії про вбивста та ненавість, що ти жахнешся. Суперечдивість - дуже притаманна цьому збірнику байок та настанов для гоїв.
mart mart   20:53
+1

наведи цитати, що їх можна було перевірити і подивимось.
mart mart   20:53
+1

у окремій статті, щоб читалось.
mart mart 12:48
+1
до речі, от позиція Муссоліні

Холокост в Италии= Вікі.

...Приход к власти в 1922 году фашистского правительства во главе с Бенито Муссолини не привёл к каким-либо существенным нарушениям или ограничениям прав евреев. Несмотря на отдельные антисемитские высказывания, правительство поддерживало хорошие отношения с международными еврейскими организациями и не препятствовало деятельности еврейских организаций в Италии[1].

Антисемитизма в Италии в этот период почти не было, итальянские евреи были сильно ассимилированы, немногочисленные сионистские организации занимались в основном помощью восточноевропейским евреям[2][5]. Более того, евреи были среди видных деятелей фашистской партии Италии, например, в марше на Рим участвовало 230 евреев[5][6]. Министром финансов был еврей Гвидо Юнг[7], внешней политикой Италии руководил еврей Фульвио Сувич, а биографом Муссолини была еврейка Маргарита Царфати[8][9][10].

Муссолини поначалу отвергал идею главенствующей расы как «отъявленную чепуху, глупую и идиотскую»[11]. В 1923 году в беседе с главным раввином Рима Анджело Сачердоти (итал. Angelo Sacerdoti) он заявил, что итальянское правительство не намерено следовать антисемитской политике — ни сейчас, ни в будущем. В официальном коммюнике по этому поводу было сказано, что «итальянское фашистское движение никогда не встанет на путь антисемитизма. Своими поступками … антиеврейские организации порочат саму фашистскую идею»[12].

В 1932 году Муссолини заклеймил антисемитизм как «германское зло», резюмировав, что «…в Италии не существует еврейского вопроса, поскольку он не может существовать в стране с разумной системой государственного правления»[11][13][14].

а там далі читайте як змінилось.=Сближение Италии с нацистской Германией в связи с совместной поддержкой Франко в гражданской войне в Испании привело к началу и последующему нагнетанию антисемитской кампании в стране[2][15]. 6 ноября 1937 года Муссолини встретился с Гитлером и подписал Антикоминтерновский пакт.

В том же 1937 году вышла книга публициста Паоло Орано (англ.) «Евреи в Италии», в которой он обвинил евреев в нелояльности[16]. Книга Орано вызвала бурную дискуссию. Абрамо Леви издал книгу «Мы, евреи», в которой отвергал претензии к евреям[17], а Этторе Овацца (англ.) утверждал, что итальянские евреи абсолютно равнодушны к сионизму и поддерживают фашизм[18].

і тп

хоча=Иностранные евреи и около двухсот итальянских были интернированы в 43 лагеря. Однако условия в итальянских лагерях не угрожали жизни и здоровью заключённых и не шли ни в какое сравнение с нацистскими концлагерями и тем более лагерями смерти[25].

В ходе войны итальянские власти и отдельные чиновники приняли ряд мер для недопущения депортации евреев на оккупированных Италией территориях и в итальянских колониях в нацистские лагеря смерти. Этими действиями они спасли около 40 000 евреев за пределами Италии[2]. Итальянские зоны оккупации существовали до выхода Италии из войны в сентябре 1943 года. Как исключение, упоминается выдача итальянскими карабинерами немцам в Приштине 51 еврейского беженца, которые впоследствии были убиты в лагере Саймиште[28].

і тп.
+2

Якщо тебе цікавить, я можу знайти інформацію де розповідається що Partito Nazionale Fascista до самого початку війни на 2/3 складалася х жидів і певна річ жиди були основними фінасистами PNF
mart mart   20:52
+1

можеш опублікувати але послідовно, що можна було нормально читати
+1

Эта книга насквозь пропитана кровавой историей иудейского народа и дальнейшим призывами к насилию, разрушению и убийствам по отношению ко всем другим не еврейским народам.

Тексты Ветхого завета и вся идеология иудаизма пронизаны еврейским расизмом, унижением достоинства других национальностей и других религий. Ветхий завет содержит прямые призывы к убийствам (в том числе женщин, детей и стариков), насилию, уничтожению чужих культурных и религиозных ценностей.

-----------------
Разоблачение библии

"Библия - идейная основа глобального фашизма"

"Убивай всех, никого не оставляй в живых" Второзаконие 33:52, 55
"Ложь сделали мы своим укрытием" Исайя 28:15

- Исход
Исход 12:29
«В полночь Господь поразил всех первенцев в земле Египетской, от первенца фараона, до первенца узника, находившегося в темнице»

Исход 21:16
«Кто украдёт человека из сынов Израилевых…, то должно предать его смерти»

Исход 22:18
«Ворожеи не оставляй в живых»

Исход 22:20
«Приносящий жертву богам, кроме одного господа, да будет истреблён»

Исход 23:23-24
«Когда пойдёт пред тобою Ангел Мой и поведёт тебя к Аморреям, Хеттеям, Ферезеям, Хананеям, Гергесеям, Евеям, Иевусеям, и истреблю их (от лица вашего), то не поклоняйся богам их, и не служи им, и не подражай делам их, но сокруши их и разрушь столбы их»

Исход 31:15
«Всякий, кто делает дело в день субботний, да будет предан смерти»

Исход 32:25-28
Всех непокорных евреев левиты вырезали

- Числа
Числа 1:48-51
«Не исчисляй левитов вместе с сынами Израиля… поручи им скинию откровения,… а если приступит кто посторонний, предан будет смерти»

Числа 14:9
«…не бойтесь народа земли сей; ибо он достанется нам на съедение»

Числа 21:35
«И поразили они его и сынов его и весь народ его, так что ни одного не осталось живого, и овладели землёю его … »

Числа 25:5
«И сказал Моисей судьям Израилевым: убейте каждый людей своих, прилепившихся к Ваал-Фегору»

Числа 31:17-18
«Итак убейте всех детей мужеского пола, и всех женщин, познавших мужа на мужеском ложе, убейте; а всех детей женского пола, которые не познали мужеского ложа, оставьте в живых для себя»

Числа 33:52-53
«… прогоните от себя всех жителей земли и истребите все изображения их, и всех литых идолов их истребите и все высоты их разорите; и возьмите во владение землю и поселитесь на ней, ибо Я вам даю землю сию во владение»

- Книга Навина
Навин 6:20,23
«И предали заклятию всё, что в городе, и мужей и жён, и молодых и старых, и волов и овец, и ослов, всё истребили мечом…А город и всё, что в ...

Второзаконие 17:2-5
«Если найдётся среди тебя … мужчина или женщина, кто … пойдёт и станет служить иным богам, и поклонится им, или солнцу, или луне, или всему воинству небесному… то побей их камнями до смерти»

Второзаконие 20:16-17
«А в городах сих народов, которых Господь Бог твой даёт тебе во владение, не оставляй в живых ни одной души, но предай их заклятию: Хеттеев и Аморреев, и Хананеев, и Ферезеев, и Евеев, и Иевусеев, и Гергесеев, как повелел тебе Господь Бог твой»

Второзаконие 23:19,20
Не отдавай в рост брату твоему ни серебра, ни хлеба, ни чего-либо другого, что можно отдавать в рост; иноземцу отдавай в рост, а брату твоему не отдавай в рост, чтобы Господь Бог твой благословил тебя во всем, что делается руками твоими, на земле, в которую ты идешь, чтобы овладеть ею.


Много крика стоит по поводу так называемого антисемитизма. Но сам еврейский Господь бог весь еврейский народ называет народом педерастическим, содомским и гоморрским (Исаия 1:10), народом развращённым, глупым и несмысленным (Второзаконие 32:5-6).

- Вторая книга царств
2 Царств 12:31
бросив людей заживо под пилы, под железные молотилки, под железные топоры и в обжигательные печи

- Ездры
3 Ездры, 6:56-57
Евреи обращаются к богу: «О прочих же народах, происшедших от Адама, Ты сказал, что они ничто, но подобны слюне… эти народы, за ничто Тобою признанные…»

2 Ездры 8:81-82
Ветхий Завет заставляет евреев находиться в состоянии постоянной войны с другими народами: «… не отдавайте дочерей ваших в замужество за сыновей их, и их дочерей не берите за сыновей ...
+1

- Книга пророка Исаии
Исаия 1:23
«Князья твои – законопреступники и сообщники воров; все они любят подарки и гонятся за мздой»

Исаия 1:4,15
«Народ грешный, народ, обременённый беззакониями, племя злодеев, сыны погибельные!...ваши руки полны крови

Исаия 43:4
«… отдам других людей за тебя, и народы за душу твою»

Исаия:10-12 Тогда сыновья иноземцев будут строить стены твои, и цари их - служить тебе... И будут всегда отверсты врата твои, не будут затворяться ни днем ни ночью, чтобы приносимо было к тебе достояние народов и приводимы были цари их. Ибо народ и царства, которые не захотят служить тебе, - погибнут, и такие народы совершенно истребятся.

- Книга пророка Иеремии
Иеремия 4:22
«Это от того, что народ мой глуп…они умны на зло, но добра делать не умеют»

Иеремия 5:30-31
«Изумительное и ужасное совершается в сей земле: Пророки пророчествуют ложь, и священники господствуют при посредстве их, и народ мой любит это»

Иеремия 6:6-7
«Ибо так говорит Господь Саваоф: рубите дерева и делайте насыпь против Иерусалима: этот город должен быть наказан: в нём всякое угнетение. Как источник извергает из себя воду, так он источает из себя зло»

Иеремия 6:13-15
«От малого до большого, каждый из них предан корысти, и от пророка до священника – все действуют лживо. … Стыдятся ли они, делая мерзости? Нет, нисколько не стыдятся и не краснеют»

Иеремия 7:9
«Вы крадёте, убиваете, прелюбодействуете, и клянётесь во лжи…»

Иеремия 8:5-6
«Они крепко держатся обмана…не говорят они правды, никто не раскаивается в своём нечестии…»

Иеремия 9:2-3,5, 9,11,16
«Все они прелюбодеи, скопище вероломных. Как лук, напрягают язык свой для лжи, усиливаются на земле неправдою; ибо переходят от одного зла к другому... Каждый обманывает своего друга, и правды не говорят; приучили язык свой говорить ложь… Неужели Я не накажу их за это? Говорит Господь… И сделаю Иерусалим грудою камней, жилищем шакалов, и города Иудеи сделаю пустынею, без жителей…и рассею их между народами, которых не знали ни они, ни отцы их, и пошлю вслед их меч, доколе не истреблю их»

Иеремия 25:11
«И народы сии будут служить царю Вавилонскому 70 лет»

Иеремия 39
Впоследствии вавилонский царь Навуходоносор (Навухаднецар) разгромил евреев и разрушил Иерусалим (Слава Навуходоносору!)

- Евангелие от Иоанна
от Иоанна 8:44
«Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нем истины. Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи»
mart mart   17:22
0

давай сввої цитати а не висмикнуті росіянами

от Иоанна 8:44
«Ваш отец диавол; и вы хотите исполнять похоти отца вашего. Он был человекоубийца от начала и не устоял в истине, ибо нет в нем истины. Когда говорит он ложь, говорит свое, ибо он лжец и отец лжи»
------------------

ну що це за цитата? що пророк нарікає на свій народ?
Панове меншовартісні укри, ви так і не хочете виходити із казкового світобачення.
Хоч би поглянули на їхній технічний прогрес.
mart mart   21:54
+1

от не вмієте Дмитре бути ані Ейнштейном ані зеленським, тільки між нами киснете
+1

Жиди Ейнштейн та Зеленськи проти укроновізни
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі